Звіт Фонду Бориса Колеснікова про надання благодійної допомоги

Друзі, за кожним звітом Фонду Бориса Колеснікова стоять не просто цифри, а дороги, обпалені війною, та люди, яким намагаємося допомогти. Минуло чергові два місяці невтомної роботи там, де життя триває всупереч війні — лише за кілька кілометрів від лінії фронту. Там, де кожен день — це іспит на стійкість, а кожна зустріч — маленька перемога людяності.

• Продуктові набори для вразливих категорій

13 000 гуманітарних продуктових наборів Фонд доставив мешканцям Донеччини. Їхали до тих, кому сьогодні найважче: до самотніх бабусь і дідусів, чиї стіни пам’ятають кращі часи, та до родин із малечею, які з різних причин залишаються вдома. Кожен пакунок — це наше «ми поруч», упевненість, що завтра буде сніданок, а в серці — трохи менше тривоги.

• Пункти незламності в Дружківці

Пункти незламності стали для людей справжніми острівцями порятунку. У Дружківці додали до гарячого чаю солодкі частування. Хотілося, щоб кожен ковток напою з солодощами нагадував дружківчанам: про них пам’ятають.

• Підтримка дітлахів регіону

Діти Донеччини — це наша особлива любов і наш найбільший біль. Доїхати до хлопчиків та дівчаток, які залишаються в області, — завжди надскладний логістичний квест, сповнений ризиків. Попри всі труднощі та небезпеку, представники Фонду адресно доставили понад 500 шоколадних подарунків маленьким друзям в регіоні.

Оберігаємо дитинство тих, хто був змушений покинути рідні домівки. Фонд став надійною опорою для осередків підтримки дітей-ВПО у різних куточках України:
• у Полтаві та Дніпрі опікуємося Центром «МиРазом» для ВПО Краматорського району;
• в Одесі дбаємо про Центр підтримки ВПО Дружківської громади;
• у Харкові допомагаємо Центру підтримки релокованих бахмутян;
• у Тернополі підтримуємо спортивні та освітні ініціативи для вимушених маленьких переселенців ГО «Тернопільський меморіал», зокрема Всеукраїнський шаховий турнір серед молоді.

Із задоволенням долучаємося до створення справжніх див для малечі: так, разом відсвяткували День закоханих, вчилися любити й ділитися теплом; проводжали зиму на Масляну зі смаколиками; влаштовували творчі майстерки та з надією зустрічали весну. Ці хвилини творчості, гри та сміху — наше спільне повернення вкраденого війною дитинства.

Турбота не може чекати кращих часів. Ми залишаємося поруч. Працюємо далі!